фельдфебель
ФЕЛЬДФЕ́БЕЛЬ, я, ч. У царській армії та в деяких сучасних іноземних арміях — чин старшого унтер-офіцера; особа, яка має цей чин.
Пішли вони втрьох до фельдфебеля. Той зараз же повів їх до ротного (Мирний, І, 1949, 225);
Муштра замучує: ходиш і ходиш, витягнувши носки. —А щось не так — заганяє тебе фельдфебель (Кочура, Зол. грамота, 1960, 99).
Словник української мови (СУМ-11)