фельдфебель
ФЕЛЬДФЕ́БЕЛЬ, я, ч.
У царській армії та в деяких сучасних іноземних арміях – чин старшого унтер-офіцера; особа, яка має цей чин.
Пішли вони втрьох до фельдфебеля. Той зараз же повів їх до ротного (Панас Мирний);
Муштра замучує: ходиш і ходиш, витягнувши носки. – А щось не так – заганяє тебе фельдфебель (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)