Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

фельдфебель

Фельдфе́бель, -беля; -белі, -лів

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. фельдфебель — фельдфе́бель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. фельдфебель — Наддесятник, див. сержант  Словник чужослів Павло Штепа
  3. фельдфебель — ФЕЛЬДФЕ́БЕЛЬ, я, ч. У царській армії та в деяких сучасних іноземних арміях – чин старшого унтер-офіцера; особа, яка має цей чин. Пішли вони втрьох до фельдфебеля.  Словник української мови у 20 томах
  4. фельдфебель — -я, ч. У царській армії та в деяких сучасних арміях – чин старшого унтер-офіцера; особа, яка має цей чин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фельдфебель — фельдфе́бель (нім. Feldwebel) 1. В царській армії звання й посада старшого унтер-офіцера в піхотних, артилерійських та інженерних частинах. 2. Унтер-офіцерський чин у деяких зарубіжних арміях.  Словник іншомовних слів Мельничука
  6. фельдфебель — ФЕЛЬДФЕ́БЕЛЬ, я, ч. У царській армії та в деяких сучасних іноземних арміях — чин старшого унтер-офіцера; особа, яка має цей чин. Пішли вони втрьох до фельдфебеля.  Словник української мови в 11 томах