фирк
ФИРК, виг.
1. Звуконаслідування, що означає уривчастий глухий звук від польоту чого-небудь.
2. розм. Уживається як присудок за знач. фи́ркнути¹.
Словник української мови (СУМ-11)ФИРК, виг.
1. Звуконаслідування, що означає уривчастий глухий звук від польоту чого-небудь.
2. розм. Уживається як присудок за знач. фи́ркнути¹.
Словник української мови (СУМ-11)