флексія

ФЛЕ́КСІЯ, ї, ж., лінгв. Спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при відмінюванні або дієвідмінюванні закінчення слова.

Двоскладові прикметники на —кий, —ка, —ке мають звичайно наголос на флексії (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 497);

З XIV ст. заявляють про себе вже цілком недвозначно риси специфічно української флексії (Пит. походж. укр. мови, 1956, 42);

Флексія — термін, який широко вживається в мовознавчій літературі з таким же значенням, як і термін закінчення (Сл. лінгв. терм., 1957, 203).

▲ Вну́трішня фле́ксія; Фле́ксія осно́ви — зміна звуків у корені (основі) слова, яка служить для утворення граматичних форм; звук, звуки, що зазнали таких змін;

Нульова́ фле́ксія див. нульови́й.

Значення в інших словниках

1. флексія — фле́ксія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. флексія — [флекс'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
3. флексія — (грам.) кінцівка  Словник чужослів Павло Штепа
4. флексія — ФЛЕ́КСІЯ, ї, ж., лінгв. Змінне при відмінюванні закінчення слова або змінний звук, в основі слова, за допомогою якого утворюється нова форма слова. Двоскладові прикметники на -кий, -ка, -ке мають звичайно наголос на флексії (з наук. літ.); З XIV ст.  Словник української мови у 20 томах
5. флексія — -ї, ж. 1》 лінгв. Спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при відмінюванні або дієвідмінюванні закінчення слова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. флексія — фле́ксія (лат. flexio – згинання, відхилення) 1. Спосіб утворення форм слів зміною їхніх закінчень або звуків в основі слова. 2. Самі звуки основи слова, що змінюються.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. флексія — Фле́ксія, -ксії, -ксією; фле́ксії, -ксій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)