флексія

фле́ксія

-ї, ж.

1》 лінгв. Спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при відмінюванні або дієвідмінюванні закінчення слова.

Внутрішня флексія; Флексія основи — зміна звуків у корені (основі) слова, яка служить для утворення граматичних форм; звук, звуки, що зазнали таких змін.

2》 Згинання, згинальна позиція кінцівки в суглобі; перегинання, перегин.

Значення в інших словниках

1. флексія — фле́ксія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. флексія — [флекс'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
3. флексія — (грам.) кінцівка  Словник чужослів Павло Штепа
4. флексія — ФЛЕ́КСІЯ, ї, ж., лінгв. Змінне при відмінюванні закінчення слова або змінний звук, в основі слова, за допомогою якого утворюється нова форма слова. Двоскладові прикметники на -кий, -ка, -ке мають звичайно наголос на флексії (з наук. літ.); З XIV ст.  Словник української мови у 20 томах
5. флексія — фле́ксія (лат. flexio – згинання, відхилення) 1. Спосіб утворення форм слів зміною їхніх закінчень або звуків в основі слова. 2. Самі звуки основи слова, що змінюються.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. флексія — Фле́ксія, -ксії, -ксією; фле́ксії, -ксій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. флексія — ФЛЕ́КСІЯ, ї, ж., лінгв. Спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при відмінюванні або дієвідмінюванні закінчення слова.  Словник української мови в 11 томах