флексія

ФЛЕ́КСІЯ, ї, ж., лінгв.

Змінне при відмінюванні закінчення слова або змінний звук, в основі слова, за допомогою якого утворюється нова форма слова.

Двоскладові прикметники на -кий, -ка, -ке мають звичайно наголос на флексії (з наук. літ.);

З XIV ст. заявляють про себе вже цілком недвозначно риси специфічно української флексії (з наук. літ.);

Флексія – термін, який широко вживається в мовознавчій літературі з таким же значенням, як і термін закінчення (з наук. літ.).

△ (1) Вну́трішня фле́ксія <�Фле́ксія осно́ви> – зміна голосного або приголосного в корені, що служить для утворення нових слів або форм слова.

Внутрішня флексія зводиться до чергування голосної або приголосної фонеми у слові, виступає показником тієї чи іншої граматичної категорії (з наук. літ.);

(2) Нульова́ фле́ксія, лінгв. – відсутність флексії (закінчення) в одній з форм змінюваних слів.

Нульова флексія .. на фоні інших форм, тобто форм з наявною флексією, сприймається як показник того чи іншого граматичного значення (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. флексія — фле́ксія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. флексія — [флекс'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
3. флексія — (грам.) кінцівка  Словник чужослів Павло Штепа
4. флексія — -ї, ж. 1》 лінгв. Спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при відмінюванні або дієвідмінюванні закінчення слова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. флексія — фле́ксія (лат. flexio – згинання, відхилення) 1. Спосіб утворення форм слів зміною їхніх закінчень або звуків в основі слова. 2. Самі звуки основи слова, що змінюються.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. флексія — Фле́ксія, -ксії, -ксією; фле́ксії, -ксій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. флексія — ФЛЕ́КСІЯ, ї, ж., лінгв. Спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при відмінюванні або дієвідмінюванні закінчення слова.  Словник української мови в 11 томах