фонація

ФОНА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Звучання голосу, утворення звуків та вимова їх; голосова мовна або вокальна функція мовного апарату людини.

При фонації, тобто звучанні голосу, голосові зв’язки, внаслідок повороту черпакуватих хрящів, зближаються, а голосова щілина звужується або навіть щільно змикається (Худ. чит.., 1955, 22).

Значення в інших словниках

1. фонація — фона́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. фонація — (від гр. phone — голос) — складний нервово-руховий процес взаємодії усіх органів і систем голосового апарату, який за участю та під контролем центральної нервової системи забезпечує естетично повноцінне звуковидобування і високу акустичну якість співу.  Словник-довідник музичних термінів
3. фонація — ФОНА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Звучання голосу, утворення звуків та вимова їх; голосова мовна або вокальна функція мовного апарату людини.  Словник української мови у 20 томах
4. фонація — -ї, ж., спец. Утворення звуків та вимова їх.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. фонація — фона́ція (від грец. φωνή – звук) утворення звуків та вимова їх.  Словник іншомовних слів Мельничука