форштевень
ФОРШТЕ́ВЕНЬ, вня, ч., мор. Крайня носова частина судна, носовий брус, що є продовженням кіля.
Тесляр теше дуба й бука з — захватом. Стовбури цих дерев підуть на зміцнення кіля й форштевня (Ю. Янов., II, 1958, 140);
Крейсер сів кормою глибоко в воду, одночасно піднявшись угору форштевнем (Трубл., Шхуна.., 1940, 127);
— В носовій каюті біля форштевня протікає (Довж., Зач. Десна, 1957, 448).
Словник української мови (СУМ-11)