фрау

ФРА́У, невідм., ж. Уживається при звертанні до заміжньої жінки у німців, а також при називанні її імені та прізвища.

— Однаково, я не наважуся назвати Вас фрау, бо ваше серденько ще, безумовно, не пізнало справжнього жару кохання… (Ю. Янов., І, 1954, 194);

// розм. Про жінку для створення певного колориту.

Шеф «організаціон Тодт», франтуватий, уже лисий золотозубий панок, привіз з собою навіть якусь високу і страшенно худющу фрау (Коз., Гарячі руки, 1960, 99).

Значення в інших словниках

1. фрау — фра́у іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. фрау — Пані німецька  Словник чужослів Павло Штепа
3. фрау — ФРА́У, невідм., ж. Уживається при звертанні до заміжньої жінки в німців, а також при називанні її імені та прізвища. – Однаково, я не наважуся назвати Вас фрау, бо ваше серденько ще, безумовно, не пізнало справжнього жару кохання... (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. фрау — невідм., ж. Уживається при звертанні до заміжньої жінки у німців, а також при називанні її імені та прізвища. || розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. фрау — фра́у (нім. Frau – пані) ввічливе звертання до заміжньої жінки у німців.  Словник іншомовних слів Мельничука