фронтончик

ФРОНТО́НЧИК, а, ч., архт. Зменш. до фронто́н.

Широкі, округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в’яззю випинаються дугові фрон-тончики (Стельмах, І, 1962, 78);

Будівельники довго щось там мудрували, доліпили до колишнього гаража якийсь фронтончик, якісь навіть колони (Загреб., Диво, 1968, 288).

Значення в інших словниках

1. фронтончик — фронто́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фронтончик — ФРОНТО́НЧИК, а, ч., архт. Зменш. до фронто́н. Широкі, округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в'яззю випинаються дугові фронтончики (М.  Словник української мови у 20 томах
3. фронтончик — -а, ч., архіт. Зменш. до фронтон.  Великий тлумачний словник сучасної мови