фронтончик
ФРОНТО́НЧИК, а, ч., архт.
Зменш. до фронто́н.
Широкі, округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в'яззю випинаються дугові фронтончики (М. Стельмах);
Будівельники довго щось там мудрували, доліпили до колишнього гаража якийсь фронтончик, якісь навіть колони (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)