фронтончик
ФРОНТО́НЧИК, а, ч., архт.
Зменш. до фронто́н.
Широкі, округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в'яззю випинаються дугові фронтончики (М. Стельмах);
Будівельники довго щось там мудрували, доліпили до колишнього гаража якийсь фронтончик, якісь навіть колони (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фронтончик — фронто́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фронтончик — -а, ч., архіт. Зменш. до фронтон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фронтончик — ФРОНТО́НЧИК, а, ч., архт. Зменш. до фронто́н. Широкі, округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в’яззю випинаються дугові фрон-тончики (Стельмах, І, 1962, 78); Будівельники довго щось там мудрували... Словник української мови в 11 томах