1. Словник української мови в 11 томах

фронтончик

ФРОНТО́НЧИК, а, ч., архт. Зменш. до фронто́н.

Широкі, округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в’яззю випинаються дугові фрон-тончики (Стельмах, І, 1962, 78);

Будівельники довго щось там мудрували, доліпили до колишнього гаража якийсь фронтончик, якісь навіть колони (Загреб., Диво, 1968, 288).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фронтончик — фронто́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фронтончик — ФРОНТО́НЧИК, а, ч., архт. Зменш. до фронто́н. Широкі, округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в'яззю випинаються дугові фронтончики (М. Словник української мови у 20 томах
  3. фронтончик — -а, ч., архіт. Зменш. до фронтон. Великий тлумачний словник сучасної мови