хазяйчин

ХАЗЯ́ЙЧИН, а, е. Прикм. до хазя́йка; належний хазяйці.

В кімнату вскочила хазяйчина куховарка, сільська молодиця, й подала лист (Н.-Лев., IV, 1956, 329);

Маленька господиня знайшла десь капусти, сала й увесь хазяйчин надібок і почала поратися як справжня хазяйка (Гр., І, 1963, 279);

На хвилину хазяйчині гостро-серйозні очі поблякли, а потім блиснули росинками сліз (Досв., Вибр., 1959, 82).

Значення в інших словниках

1. хазяйчин — хазя́йчин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хазяйчин — ХАЗЯ́ЙЧИН, а, е. Прикм. до хазя́йка; належний хазяйці. В кімнату вскочила хазяйчина куховарка, сільська молодиця, й подала лист (І.  Словник української мови у 20 томах
3. хазяйчин — -а, -е. Прикм. до хазяйка. || Належний хазяйці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хазяйчин — Хазя́йчин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. хазяйчин — Хазяйчин, -на, -не Принадлежащій хазяйкѣ. Лема своєї (корови), дак на хазяйчиній учись. Г. Барв. 4 35.  Словник української мови Грінченка