халупчина
ХАЛУПЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що халу́па.
Вона підмазувала чорні, задимлені стіни халупчини, що нагадували дику печеру, мела долівку, стирала пил (Коцюб., I, 1955, 372);
У вибалку, обіч дороги, до земляної стінки, як гриб до пенька, приліпилася древня халупчина (Бурл., О. Вересай, 1959, 56).
Словник української мови (СУМ-11)