халупниця

ХАЛУ́ПНИЦЯ, і, ж., іст. Жін. до халу́пник.

Кострубиха були халупниця і справді не мала при чім держати парубка дома і була б мусила віддати його в службу (Фр., III. 1950, 266).

Значення в інших словниках

1. халупниця — халу́пниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. халупниця — ХАЛУ́ПНИЦЯ, і, ж., іст. Жін. до халу́пник. Кострубиха була халупниця і справді не мала при чім держати парубка дома і була б мусила віддати його в службу (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
3. халупниця — -і, іст. Жін. до халупник.  Великий тлумачний словник сучасної мови