хвалькуватий

ХВАЛЬКУВА́ТИЙ, а, е.

1. Який любить себе хвалити, схильний до вихваляння.

Чирик був старим, досвідченим горобцем.. Але він не зважав на свої роки, а, як і раніш, був по-молодечому моторним і хвалькуватим (Збан., Мор. чайка, 1959, 224);

Давно вже мав він намір набити цього випещеного, хвалькуватого гімназиста (Коп., Петрогр. хлопчик, 1950, 3).

2. Який містить у собі похвальбу.

Сергій Коляда ледве стримував усмішку, згадуючи хвалькуваті слова Цимбала (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 13).

Значення в інших словниках

1. хвалькуватий — (який любить хвалити себе) хвастливий, хвальковитий, чванькуватий, нескромний, задавакуватий.  Словник синонімів Полюги
2. хвалькуватий — хвалькува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. хвалькуватий — див. пихатий; хвалько  Словник синонімів Вусика
4. хвалькуватий — [хвал'куватией] м. (на) -тому/ -т'ім, мн. -т'і  Орфоепічний словник української мови
5. хвалькуватий — ХВАЛЬКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який любить хвалити себе, схильний до вихваляння. Чирик був старим, досвідченим горобцем .. Але він не зважав на свої роки, а, як і раніш, був по-молодечому моторним і хвалькуватим (Ю.  Словник української мови у 20 томах
6. хвалькуватий — -а, -е. 1》 Який любить себе хвалити, схильний до вихваляння. 2》 Який містить похвальбу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. хвалькуватий — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови