хвать

ХВАТЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хвата́ти¹ і хватну́ти.

Оце, дивись, Пилип товар погнав до водопою, а Пріська — хвать відра! — і собі побігла по воду… (Мирний, III, 1954, 20);

— Маю дудку з бузини, як заграю — ти-ни-ни… — Аж тут підкралася дочка [царя], хвать — і нема дудки. Заплакав Дударик (Тич., І, 1957, 146);

Розбігається хлопчина (Воювать так воювать!). Скочив цапові на спину І за роги цапа хвать! (С. Ол., Вибр., 1959, 160).

Значення в інших словниках

1. хвать — хвать 1 вигук незмінювана словникова одиниця розм. хвать 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. хвать — див. хап  Словник синонімів Вусика
3. хвать — ХВАТЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хвата́ти¹ і хватну́ти. Оце, дивись, Пилип товар погнав до водопою, а Пріська – хвать відра! – і собі побігла по воду... (Панас Мирний); – Маю дудку з бузини, як заграю – ти-ни-ни...  Словник української мови у 20 томах
4. хвать — виг., розм. Уживається як присудок за знач. хватати I і хватнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хвать — Хвать меж. Хвать. «На злодію шапка горить!» — А він собі хвать за голову. Ном. № 11097.  Словник української мови Грінченка