хвинтити
ХВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, недок., розм. Зазнаватися, пишатися.
— Дивись ти, як хвинтить зачав! Неначе й справді пишна птиця! — Так Камінь, лежачи в пшениці, На дощик верещав (Гл., Вибр., 1951, 35).
Словник української мови (СУМ-11)ХВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, недок., розм. Зазнаватися, пишатися.
— Дивись ти, як хвинтить зачав! Неначе й справді пишна птиця! — Так Камінь, лежачи в пшениці, На дощик верещав (Гл., Вибр., 1951, 35).
Словник української мови (СУМ-11)