хихотання
ХИХОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хихота́ти і звуки, утворювані цією дією.
Де-де [в класі] чути ще веселі шепти, притишене хихотання (Фр., IV, 1950, 216);
З печі роздалося півголосне хихотання (Коб., II, 1956, 176).
Словник української мови (СУМ-11)