хихотання

хихота́ння

-я, с., розм.

Дія за знач. хихотати і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. хихотання — хихота́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хихотання — див. сміх  Словник синонімів Вусика
3. хихотання — ХИХОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хихота́ти і звуки, утворювані цією дією. Де-де [в класі] чути ще веселі шепти, притишене хихотання (І. Франко); З печі роздалося півголосне хихотання (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
4. хихотання — ХИХОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хихота́ти і звуки, утворювані цією дією. Де-де [в класі] чути ще веселі шепти, притишене хихотання (Фр., IV, 1950, 216); З печі роздалося півголосне хихотання (Коб., II, 1956, 176).  Словник української мови в 11 томах