хляпання
ХЛЯ́ПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хля́пати і звуки, утворювані цією дією.
Знову почулось хляпання ослаблої підкови (Ряб., Золототисячник, 1948, 62);
Коли за дверима почулось хляпання капців.., Гашіца з матір’ю були певні, що зараз побачать гладку постать у ватованій катанці (Коцюб., І, 1955, 249);
З хляпанням падає чорне жабуриння обабіч канавки (Гончар, Таврія, 1952, 245).
Словник української мови (СУМ-11)