хорошенький

ХОРО́ШЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до хоро́ший 1, 2, 4.

Згадала баба порося, що хорошеньке було, та й плакати стала (Номис, 1864, № 13090);

— Спасибі і дівочці, що рано уставала, тонко пряла і хорошенькі рушнички придбала (Кв.-Осн., II, 1956, 72);

Та яка хорошенька була з неї дівчинка. Складна та гнучка, як тільки-но розквітла весняна квіточка (Кобр., Вибр., 1954, 6).

Значення в інших словниках

1. хорошенький — хороше́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хорошенький — ХОРО́ШЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до хоро́ший 1, 2, 4. Згадала баба порося, що хорошеньке було, та й плакати стала (Номис); – Спасибі і дівочці, що рано уставала, тонко пряла і хорошенькі рушнички придбала (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. хорошенький — -а, -е. Пестл. до хороший.  Великий тлумачний словник сучасної мови