хрещеник
ХРЕЩЕ́НИК, а, ч. Хлопчик по відношенню до своїх хрещених батька та матері.
Зрадів [Грицько], як почув, що Галя буде кумою. Він сподівався, що хрещеникові добре буде від такої хрещеної матері (Мирний, І, 1949, 366);
— Щось мені приверзлося чудне — бог знає, проти чого. Причулося, немовби десь мої хрещеники голосять: — Тату, укрийте нас! (Вас., І, 1959, 304);
*Образно. Тепер Ніна Андрусь знову на роботі. Біжать роки, росте її Андрій — хрещеник бригади (Знання.., 3, 1971, 11).
Словник української мови (СУМ-11)