хрюкання

ХРЮ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. хрю́кати і звуки, утворювані цією дією.

Андрій, скрадаючись попід стінкою, підповз до вікна і щойно випростався, щоб заглянути всередину, як зненацька почув над собою якесь хрюкання (Панч, І, 1956, 312);

Все господарство залишається на її, Наталчиних, плечах. Понапувай, повичищай, упорай корови та свині, упорайся в хаті. Так іноді й день зійде — нічого, крім свинячого хрюкання, не почуєш (Гончар, II, 1959, 218).

Значення в інших словниках

1. хрюкання — хрю́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. хрюкання — ХРЮ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. хрю́кати і звуки, утворювані цією дією. Андрій, скрадаючись попід стінкою, підповз до вікна і щойно випростався, щоб заглянути всередину, як зненацька почув над собою якесь хрюкання (П.  Словник української мови у 20 томах
3. хрюкання — -я, с. Дія за знач. хрюкати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови