хрюкання
ХРЮ́КАННЯ, я, с.
Дія за знач. хрю́кати і звуки, утворювані цією дією.
Андрій, скрадаючись попід стінкою, підповз до вікна і щойно випростався, щоб заглянути всередину, як зненацька почув над собою якесь хрюкання (П. Панч);
Все господарство залишається на її, Наталчиних, плечах. Понапувай, повичищай, упорай корови та свині, упорайся в хаті. Так іноді й день зійде – нічого, крім свинячого хрюкання, не почуєш (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)