худорба
ХУДОРБА́, и́, ж., розм. Зовнішній вигляд худої, змарнілої людини.
Йому не хотілося, щоб Шмалієнко помітив цей погляд, видно, що Павло і так соромиться своєї худорби (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 6);
— Зустрічає мене якось Гнат, дивиться-дивиться на мою худорбу, а тоді й питає: — Навіщо ти, Андрію, на світі живеш? Яка з тебе користь громаді? (Тют., Вир, 1964, 81);
// Дуже худа людина.
Словник української мови (СУМ-11)