худоребрий
ХУДОРЕ́БРИЙ, а, е, розм. Кістлявий, худий.
Перед ним проторохтів, брязкаючи залізом струхнявілої брички, візник із затьопаною худореброю шкапиною (Досв., Вибр., 1959, 216);
Навіть малюк худоребрий, на прізвисько Хлястик, теж пробував через мур перелізти… (Гончар, Бригантина, 1973, 69).
Словник української мови (СУМ-11)