худорба

ХУДОРБА́, и́, ж., розм.

1. Зовнішній вигляд худої, змарнілої людини.

Йому не хотілося, щоб Шмалієнко помітив цей погляд, видно, що Павло і так соромиться своєї худорби (І. Багмут);

– Зустрічає мене якось Гнат, дивиться-дивиться на мою худорбу, а тоді й питає: – Навіщо ти, Андрію, на світі живеш? Яка з тебе користь громаді? (Григорій Тютюнник);

// Дуже худа людина.

2. Бідність, злиденність;

// збірн. Бідняки.

Не завидуй худорбі – доведе Бог тобі (Номис).

Значення в інших словниках

1. худорба — худорба́ іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. худорба — Худорлявість, сухорлявість, сухоребрість; (- худу істоту) худяк, як ім. худорлявий; П. бідність, злиденність; ЗБ. бідота, голота, злидота.  Словник синонімів Караванського
3. худорба — див. худий  Словник синонімів Вусика
4. худорба — -и, ж., розм. Зовнішній вигляд худої, змарнілої людини. || Дуже худа людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. худорба — ХУДОРБА́, и́, ж., розм. Зовнішній вигляд худої, змарнілої людини. Йому не хотілося, щоб Шмалієнко помітив цей погляд, видно, що Павло і так соромиться своєї худорби (Багмут, Служу Рад.  Словник української мови в 11 томах
6. худорба — Худорба, -би ж. 1) Худоба. 2) Худое животное. Мнж. 22. 3) Бѣдность, нищета. 4) соб.: бѣдняки. Не завидуй худорбі — доведе Бог тобі. Ном. № 2336.  Словник української мови Грінченка