худопахолок
ХУДОПАХО́ЛОК, лка, ч., заст.
Бідняк, людина незнатного походження.
Як можна, що круль [король] свою дочку віддав за худопахолка (П. Чубинський);
– Всякий худопахолок, принабувши [придбавши] собі пару-другу сотень дукатів, тікає із своєї околиці, де його всі знають (Г. Хоткевич);
– Та й не такий уже він худопахолок бездвірний. В Гусятині його батько дещо має, навіть папери від Баторія на клапоть землі за щось дістав (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)