царевич

ЦАРЕ́ВИЧ, а, ч. Син царя (у 1 знач.).

Був собі цар, і мав той цар одного тільки сина. Як виріс царевич і прийшла пора його женить, от цар і послав гонців [гінців] по всьому царству пошукать царевичеві невісти (Стор., І, 1957, 62);

— Я, брате Ісаїчу, слухав обіцянки царевича [Димитрія] в Путивлі, бачив і супроводжував молоду царицю Марину до Москви… (Ле, Побратими, 1954, 17).

Значення в інших словниках

1. царевич — царе́вич іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. царевич — Царенко, цареня, царенятко, царівна (ж.), царя, царятко  Словник синонімів Вусика
3. царевич — [царевиеч] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў  Орфоепічний словник української мови
4. царевич — моск. царенко, царя царенко, царя  Словник чужослів Павло Штепа
5. царевич — ЦАРЕ́ВИЧ, а, ч. Син царя (у 1 знач.). Був собі цар, і мав той цар одного тільки сина. Як виріс царевич і прийшла пора його женить, от цар і послав гонців [гінців] по всьому царству пошукать царевичеві невісти (О.  Словник української мови у 20 томах
6. царевич — -а, ч. Син царя (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. царевич — Царе́вич, -ча, -чеві; -вичі, -чів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. царевич — Царевич, -ча м. = царенко. Рудч. Ск. II. 101.  Словник української мови Грінченка