царствений
ЦА́РСТВЕНИЙ, а, е, книжн. Сповнений гідності; величний.
Люда трималася з царственою гідністю жінки, яка не тільки багато пережила, але й багато зрозуміла за дуже короткий час (Перв., Дикий мед, 1963, 493);
Уявіть — стоїть царствений, гордовитий лев. Стоїть — не підступишся… (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 20);
// Який переважає щось чим-небудь.
Якась урочиста святковість почувалася в його [місяця] царственому сяйві, що мерехтіло, переливалось і іскрилося на безкраїх навколишніх просторах (Добр., Тече річка.., 1961, 89).
Словник української мови (СУМ-11)