цькований
ЦЬКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до цькува́ти.
Мені хотілось очима звалити стіни й побачить того, за ким курились села, за ким люди, як цьковані звірі, стікали кров’ю (Коцюб., II, 1955, 184);
Серьожка замислився й майже злісно прочитав: «Ітиму я цькований, йтиму осміяний, Не в силі нічого забути, зректись, Даремно чужими вітрами обвіяний, Все вірний тому, у що вірив колись!..» (Гончар, IV, 1960, 75).
Словник української мови (СУМ-11)