цькування
ЦЬКУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. цькува́ти.
[Голоси:] А де ж пантера? — Он же, там сидить, мов кіт, напроти варвара… Гиджа!.. (Регіт, тупання, цькування) (Л. Укр., II, 1951, 541);
Цькування Дмитра швидко перетворилося на спорт. Воно приносило садистам справжню насолоду (Коз., Гарячі руки, 1960, 71).
Словник української мови (СУМ-11)