цівочка

ЦІ́ВОЧКА, и, ж. Зменш. —пестл. до ці́вка.

Швидко.. опинилася [Тоня] під душем, звиваючись і сміючись від насолоди, ротом ловлячи прохолодні цівочки і їжачись від гострої свіжості (Собко, Матв. затока, 1962, 51);

В світлі прожектора боєць ясно бачив тоненьку червону цівочку, що била з щоки лейтенанта (Голов., Тополя.., 1965, 329);

З дірочки цівочкою посипався білий блискучий пісок (Донч., VI, 1957, 108);

Єпташка глибоко затягся цигаркою, підкинув голову і пустив у небо — через ніс — дві рівні цівочки синього диму (Мик., II, 1957, 525);

Гнат, задихавшись, підбіг до Джмелика, помахав йому попід носом вороною цівочкою: — А оце бачив? (Тют., Вир, 1964, 192);

Під землею ожило коріння, погнало сік у стовбури дерев і цівочки пирію (Чаб., Тече вода.., 1961, 133).

Значення в інших словниках

1. цівочка — ці́вочка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. цівочка — ЦІ́ВОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ці́вка. Швидко .. опинилася [Тоня] під душем, звиваючись і сміючись від насолоди, ротом ловлячи прохолодні цівочки і їжачись від гострої свіжості (В.  Словник української мови у 20 томах
3. цівочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до цівка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цівочка — Цівка, -ки ж. 1) Стволъ дерева. Обчухрав гілля, тільки цівка зосталась. Увесь дуб почорнів од диму, кругом цівки роскидалися головешки. Стор. МПр. 105 2) = ціва 1. Черк. у. 3) Шпулька для наматыванія нитокъ (въ ткацкомъ челнокѣ, самопрялкѣ, шпулері и пр.  Словник української мови Грінченка