цівікати
ЦІВІ́КАТИ, ає, недок., розм. Видавати звуки «ців-ців» (про горобців та деяких інших птахів).
Синички в цей час стрибали собі, цівікали, а потім сіли спочивати на вершечку яблуньки (Ів., Ліс. казки, 1954, 113).
Словник української мови (СУМ-11)