цілитися
ЦІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.
1. Мітити, спрямовувати зброю в яку-небудь ціль.
Підпара знов ходить. Звідти, з вогняного моря, йдуть на нього всі страхи і всі турботи, а він міцніше стискає рушницю і кида у пащу ночі: — Хто йде? Буду стріляти! — Стоїть міцний, як з криці, і цілиться в пітьму (Коцюб., II, 1955, 68);
Високий ..сержант цілився в німця [фашиста] з автомата (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 53);
Коли він глянув на шлюпку, Глоба саме цілився, щоб вистрілити вдруге (Собко, Скеля.., 1961, 132);
Оротук не вмів так стріляти, щоб довго цілитись (Трубл., Вовки.., 1936, 40);
// Спрямовувати удар, кидок і т. ін.
Жовті краплини розтікаються поверх розсолу і в них ціляться картоплинами Мирон і Ксеня (Стельмах, Хліб.., 1959, 389);
Тоді я сказав Марині Пилипівні: — Це я кинув кульку. Але я цілився не на ваш стіл (Сміл., Сашко, 1957, 10);
Всім єством ненавидів Данько цього пазурятника. Щоразу, коли траплялось проходити побіля нього, пригадувалось хлопцеві, як ще по дорозі в Каховку під час одного перепочинку зморено приліг він край шляху і одразу задрімав, а прокинувшись, побачив просто над собою в небі отакого хижака, що, розпластавши крила, мовби цілився йому своїм дзьобом у груди (Гончар, II, 1959, 31);
// перен. Спрямовувати свою увагу на що-небудь.
Обважнілий чолов’яга пильно націлився очима в двері, але, зробивши два кроки вперед, невідомою силою відштовхнувся до лави.— Ух, ти, холеро,— насторожено дивувався Ларіон і знов пильно цілився на клямку (Стельмах, II, 1962, 370);
Жартуючи з приятелькою, слухаючи одним вухом Яшчину гітару, вона другим весь вечір цілилася в кабінет (Гончар, Таврія, 1952, 262).
Не ці́лячись — без попередньої підготовки до стрільби.
Партизани в шанцях нервувались, як малі діти,— багато з них стріляло, не цілячись, заспокоюючи цими пострілами панічність і страх смерті (Ю. Янов., І, 1958, 152);
Баташвілі, не цілячись, пустив кілька черг з автомата по метушливому клубку людських тіл (Збан., Між.. людьми, 1955, 55).
2. перев. з інфін., перен., розм. Збиратися, мати намір.
— Ой, ні,— думає Чорний,— не браму ціляться закрити асійці. Такої сили вистачить і град весь обложити (Міщ., Сіверяни, 1961, 168);
*Образно. А сонце цілиться пустить стрілу жовтогарячу… Мить — сосна схопилась тут за рану — й червоне бризка крізь туман… (Тич., До молоді.., 1959, 18);
// Прагнути заволодіти чим-небудь, захопити щось.
Та й кому Чернігів і вся сіверська земля на заваді? Не на Чернігів, а на Київ ціляться вороги (Скл., Святослав, 1959, 36);
// Прагнути зайняти яке-небудь становище, посаду і т. ін.
Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали… Та надто рано застарів і Сам пошився в чинодрали (Воскр., Подивись.., 1962, 14);
І хто допустив? Слащов? Цей невизнаний геній, цей давній його суперник, що під час падіння Денікіна теж цілився в диктатори (Гончар, II, 1959, 320).
Словник української мови (СУМ-11)