цілитися

НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше; НАЦІ́ЛЮВАТИ (НАЦІЛЯ́ТИ) (на якусь конкретну, точну ціль). — Док.: навести́, наста́вити, напра́вити, спрямува́ти, скерува́ти, напрями́ти, наці́лити. Літні дами наводили лорнети, здалека оглядаючи молодих гвардійців (П. Кочура); Двоє кремезних перм'яків помчали навздогін, наставивши на нього вила, як на ведмедя (З. Тулуб); Хотів був (хорунжий) стріляти, та скорчена рука не змогла направити постріл (О. Довженко); Німець спрямував ліхтар на старшину (О. Гончар); Стахурський скерував бінокль на річку (Ю. Смолич); (Марко (витягає револьвера й напрямляє в інженера):) Підходь сюди! (М. Ірчан); Радісно повискуючи, він кинувся на Тоську, затиснувши в руці кинжал, націлюючи йому в шию (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. ці́литися.

ЦІ́ЛИТИСЯ чим і без додатка (спрямовувати зброю в ціль), ЦІ́ЛИТИ, МІ́ТИТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ (НАЦІЛЯ́ТИСЯ), ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ (ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ), НАМІРЯ́ТИСЯ розм., ЦІЛЯ́ТИ розм., ЦІЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЦІЛЯ́ТИ розм., ЛУ́ЧИТИ розм., МІ́РЯТИ діал.; ПРИКЛАДА́ТИСЯ розм. (з рушниці). — Док.: наці́литися, приці́литися, намі́ритися, поці́лити, ви́мірити, прикла́стися. Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу. Із засади партизан Цілиться по пароплаву (М. Шеремет); (Ніна:) Як ви сміли стріляти в кімнаті! (Сусляєв:) Та в якій кімнаті? Я цілив в ялинкову шишку (І. Кочерга); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (П. Автомонов); Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націляється із-за рожевих кущів (Марко Вовчок); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра); Зінка верещала, ціляла в них грушками (Ю. Мушкетик); Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому палкою під ноги, бігала Грицькова жінка (П. Панч); В лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Голованівський); Лучив корову, а попав ворону (приказка); — Міряй в око (ведмедя), боярине! — шепнув з-позаду Максим (І. Франко); Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). — Пор. 1. наво́дити.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

цілитися — (намагатися попасти в ціль) примірятися, прицілюватися// наводити зброю на ціль. Словник синонімів Полюги
цілитися — ЦІЛЯТИ, цілити, мірити, міряти; П. збиратися, мати намір; (на що) зазіхати, прагнути захопити що; (у генерали) пнутися, моститися; цілятися. Словник синонімів Караванського
цілитися — I влучати, лучити, поціляти, цілити, ціляти II див. стріляти Словник синонімів Вусика
цілитися — I [ц’ілиетиес'а] -л'ус'а, -лиес':а, -лиец':а, -л'ац':а; нак. ц'іл'с'а, ц'іл'теис'а (спрямовувати удар, зброю тощо) II [ц'ілитиес'а] -л'ус'а, -лис':а, -лиц':а, -лиемос'а, -лиетес'а, -л'ац':а; нак. -лис'а, л'іц':а (зціляти) Орфоепічний словник української мови
цілитися — ці́литися дієслово недоконаного виду спрямовувати удар, зброю тощо ціли́тися дієслово недоконаного виду зцілятися Орфографічний словник української мови
цілитися — ЦІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок. 1. Мітити, спрямовувати зброю в яку-небудь ціль; лучити. Підпара знов ходить. Звідти, з вогняного моря, йдуть на нього всі страхи і всі турботи, а він міцніше стискає рушницю і кида у пащу ночі: – Хто йде? Буду стріляти!... Словник української мови у 20 томах
цілитися — -люся, -лишся, недок. 1》 Мітити, спрямовувати зброю в яку-небудь ціль. || Спрямовувати удар, кидок і т. ін. || перен. Спрямовувати свою увагу на що-небудь. 2》 перев. з інфін., перен., розм. Збиратися, мати намір. Великий тлумачний словник сучасної мови
цілитися — ці́литися / приці́литися в то́чку. Говорити або робити саме те, що потрібне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. — А ви, колего, бачу, не один пуд солі з’їли на посадках — прицілились саме в точку (І. Гребенюк). Фразеологічний словник української мови
цілитися — ЦІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок. 1. Мітити, спрямовувати зброю в яку-небудь ціль. Підпара знов ходить. Звідти, з вогняного моря, йдуть на нього всі страхи і всі турботи, а він міцніше стискає рушницю і кида у пащу ночі: — Хто йде? Буду стріляти!... Словник української мови в 11 томах
цілитися — Цілитися, -люся, -лишся гл. Цѣлиться, мѣтить. Куди ти цілишся, що не видно ні птиці, нічого? Рудч. Ск. ІІ. 80. Словник української мови Грінченка