чавучити
ЧАВУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Те саме, що чави́ти.
Він [фашист] не квапився забирати нахабного чобота з в’юнкої голландської травиці, толочив, м’яв, чавучив і душив її (Загреб., Європа 45, 1959, 322).
Словник української мови (СУМ-11)