чаркувати
ЧАРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Пити вино, спиртні напої; бенкетувати.
Люде чаркували, плакали, обнімались (Сл. Гр.);
Діди чаркували і завзято билися в підкидного (Чаб., Тече вода.., 1961, 167);
— Як це так? — перепитує Улас.— То чаркує із людьми, то одірвався від мас! (Горд., II, 1959, 247).
Словник української мови (СУМ-11)