чаркувати
ЧАРКУВА́ТИ і діал. ЧАРКОВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
1. Пити спиртні напої; бенкетувати.
Люде [люди] чаркували, плакали, обнімались (Сл. Б. Грінченка);
Діди чаркували і завзято билися в підкидного (М. Чабанівський);
– Як це так? – перепитує Улас. – То чаркує із людьми, то одірвався від мас! (К. Гордієнко).
2. кого. Пригощати спиртними напоями.
Чаркувати дорогих гостей.
Словник української мови (СУМ-20)