чарупина
ЧАРУПИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ча́рка 2.
— Жінко! Десь у нас і друга була чарупина. Ке лиш сюди, та попотчуй панночку. То ж я для їх купив пляшку тернівки (Мирний, III, 1954, 330);
— Ну, а тепер, тітко Маріє, після трудів праведних не гріх було б і чарупину перехилити (Стельмах, І, 1962, 512).
Словник української мови (СУМ-11)