чарівниченько
ЧАРІВНИ́ЧЕНЬКО, а, ч. Зменш.-пестл. до чарівни́к.
[Мар’яна:] Слухай, любий чарівниченьку, научи ж мене чарувати, тоді я тебе так зачарую, що ніколи не покинеш мене! (Вас., III, 1960, 35);
*Образно. Місяцю, князю, Ти, чарівниченьку! Смуток на твойому Ясному личеньку (Фр., X, 1954, 32).
Словник української мови (СУМ-11)