часиночка
ЧАСИ́НОЧКА, и, ж. Пестл. до часи́нка.
Щодень вони уміли урвати часиночку, щоб незамітно, неспостережено бачитись де-небудь на самоті (Фр., III, 1950, 412);
[Олекса:] А де ж се мати? [Мар’яна:] Вони незабаром вернуться — на часиночку пішли кудись (Вас., III. 1960, 46).
Словник української мови (СУМ-11)