часто
ЧА́СТО. Присл. до ча́стий.
Не тим крапля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає (Укр.. присл.., 1955, 278);
Вона нам часто пише, і з листів видно, що у них все гаразд (Л. Укр., V, 1956, 137);
Хилиться голова Христини все нижче та нижче; падають сльози з очей все частіше та рясніше… (Мирний, III, 1954, 67);
Йонька.. ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце, як чорна п’явка, і часто він вибухав таким гнівом, що всі домашні ходили як по струнці, чекаючи, доки перейде буря (Тют., Вир, 1964, 7);
Іван Трохимович часто закліпав очима: таку саму рябу корову пас і він (Панч, На калин. мості, 1965, 297);
Не дуже пильно приставав [Денис] до громади і не часто було і виходить до волості (Кв.-Осн., II, 1956, 398);
Молодиця на Черемоші допирає білизну, часто й сильно б’є праником, а з під нього розлітаються бризки, мов дощ дорогоцінного каміння (Хотк., II, 1966, 55);
Розмірено, часто у дзвони він б’є (Граб., І, 1959, 304);
Часто мигтіла блискавка, і раз за разом гуркотів грім (Трубл., II, 1955, 178);
Все частіше попадалось велике каміння, що далі, на самім вершку, творило хаос поламаних скель (Коцюб., II, 1955, 308);
// Те саме, що нері́дко.
Гарно задумані, написані з великим розмахом, з прекрасними деталями, вони [повісті ] часто не задовольняють читача (Коцюб., III, 1956, 40);
Життя кожної людини складається з моментів, часто суперечних між собою, треба тільки, щоб твоя дружина розуміла й поважала усі ті моменти (Л. Укр., V, 1956, 344);
Тимко та Орися вкладалися спати, часто навіть не вечеряючи (Тют., Вир, 1964, 267).
♦ Ча́сто й (та) гу́сто див. гу́сто.
Словник української мови (СУМ-11)