чебрець
ЧЕБРЕ́ЦЬ, ю́, ч. (Thymus L.). Дикоростуча напівкущова медоносна рослина, що має пряме стебло (в нижній частині здерев’яніле) з лілувато-рожевими (іноді білими) квітками; використовується в медицині.
Швидко заросла могила травою та чебрецем (Н.-Лев., І, 1956, 111);
Ще за часів язичества наші предки на кострища клали чебрець, коли курили фіміам перед богами (Лікар. рослини.., 1958, 117);
На всю хату запахло польовими квітами — ромашкою та чебрецем (Чорн., Визвол. земля, 1959, 145).
Словник української мови (СУМ-11)