чебрець —
ЧЕБРЕ́ЦЬ, ю́, ч. Дикоростуча напівкущова медоносна рослина родини губоцвітих, що має пряме стебло (в нижній частині здерев'яніле) з лілувато-рожевими (іноді білими) квітками; використовується в медицині. Швидко заросла могила травою та чебрецем (І.
Словник української мови у 20 томах
чебрець —
чебре́ць іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
чебрець —
-ю, ч. Дикоростуча напівкущова медоносна рослина, що має пряме стебло (в нижній частині здерев'яніле) з лілувато-рожевими (іноді білими) квітками; використовується в медицині.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чебрець —
Ароматична рослина родини губоцвітих; кореневищний напівкущ; зона помірного клімату пн. півкулі; бл. 35 видів; квітки фіолетові; застосовують у парфумерній промисловості, як приправу (головним чином ч. звичайний) і як лікарську рослину.
Універсальний словник-енциклопедія
чебрець —
ЧЕБРЕ́ЦЬ бот., ЧЕ́БРИК розм., ЧЕ́БЧИК розм. На високій береговині все літо синьо та сумно цвіте чебрець, найменша квітка з-поміж квіток (В. Земляк); Севере, чому квіти, що діставала від тебе, не клала я за образи та не засушувала, як святий чебрик?...
Словник синонімів української мови
чебрець —
Чебре́ць, -рецю́, -це́ві, на -реці́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
чебрець —
ЧЕБРЕ́ЦЬ, ю́, ч. (Thymus L.). Дикоростуча напівкущова медоносна рослина, що має пряме стебло (в нижній частині здерев’яніле) з лілувато-рожевими (іноді білими) квітками; використовується в медицині. Швидко заросла могила травою та чебрецем (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
чебрець —
Чебрець, -цю́ м. раст.: a) Thymus Serpyllum L. ЗЮЗО. І. 176. б) Thymus vulgaris. Анн. 355. Заросла могила травою та чебрецем. Левиц. І. 76. б) — лісовий. Theucrium Chamaedris L. ЗЮЗО. І. 176.
Словник української мови Грінченка