чемпіон
ЧЕМПІО́Н, а, чол. Звання переможця змагань на першість з якого-небудь виду спорту; спортсмен чи спортивна команда, удостоєні такого звання.
Еге, дід у мене був не простий, кожному побажаю такого діда. Любив боротися по ярмарках. Одного німецького чемпіона поборов (Юрій Яновський, I, 1958, 264);
В середині XIX століття відбуваються перші міжнародні турніри, зустрічі чемпіонів різних країн (Перша книга шахіста, 1952, 6);
Чемпіон з боксу;
*Образно. Денис Каленюк не раз вів перед у веселому ключі косарів, якщо тільки не очолював того ключа такий неперевершений віртуоз, як Павло Пилипчук — загальновизнаний чемпіон косарської справи.. (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 67);
// Тварина, яка дістала найвищий приз (на виставці, змаганнях і т. ін.).
Свині відгодівельної групи нашого колгоспу є чемпіонами Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1954 року (Радянська Україна, 13.II 1955, 2).
Абсолютний чемпіон див. абсолютний.
Словник української мови (СУМ-11)