чемпіон
ЧЕМПІО́Н, а, ч.
Звання переможця змагань на першість із якого-небудь виду спорту.
Чемпіон з боксу;
Тренери збірної .. [з водного поло] настроюватимуть своїх підопічних на повернення звання олімпійських чемпіонів (з газ.);
// Спортсмен чи спортивна команда, удостоєні такого звання.
Еге, дід у мене був не простий, кожному побажаю такого діда. Любив боротися по ярмарках. Одного німецького чемпіона поборов (Ю. Яновський);
У середині XIX століття відбуваються перші міжнародні турніри, зустрічі чемпіонів різних країн (з навч. літ.);
Денис Каленюк не раз вів перед у веселому ключі косарів, якщо тільки не очолював того ключа такий неперевершений віртуоз, як Павло Пилипчук – загальновизнаний чемпіон косарської справи. (М. Рильський);
// Тварина, яка дістала найвищий приз (на виставці, змаганнях і т. ін.).
Свині відгодівельної групи нашого колгоспу є чемпіонами Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1954 року (з газ.).
△ (1) Абсолю́тний чемпіо́н – спортсмен, який одержав найбільшу кількість очок у змаганнях з різних вправ якого-небудь виду спорту.
Гімнасти Лариса Латиніна і Віктор Чукарін здобули найбільший успіх: вони стали абсолютними чемпіонами олімпіади (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)